Бібліотечний урок

     

                            Л. В. Лукіянчук,

                            бібліотекар загальноосвітньої

                            школи І – ІІІ ступенів с.Казавчин

                            Гайворонського району

                            Кіровоградської області

«НАМ  ГАРНО  ПИШУТЬСЯ  КАЗКИ ПІД ГОЛУБИМ НЕБОМ»

Бібліотечний урок

(Присвячується В.О. Сухомлинському)

Мета: Популяризація літературної спадщини В.О. Сухомлинського, зокрема творів для дітей. Розвиток літературної творчості школярів.

Обладнання: книга В.О. Сухомлинського «Школа під Голубим небом», ручки, аркуші паперу, олівці.

 Форма проведення:   Урок проводиться під відкритим небом, в затінку дерев пришкільного саду.

                                                     Хід уроку

Бібліотекар.  «Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти. Дошкільники, першокласники, другокласники…Ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро. Увесь світ навколо нас спить, лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає.

        Це і є наша Школа під Голубим Небом. Діти приходять у світ казки. У ці прекрасні вечори ми стаємо поетами – складаємо казки. Все, що ми бачимо, здається нам у ці дивовижні години казкою.

         Школа під Голубим Небом – це джерело живої думки й слова, до якого я щодня приводжу вас, щоб ви стали людьми великої душі, розумними і сердечними, мудрими мислителями.

         Тридцять пꞌять років я торкаюсь словом до вашої душі. Десятиріччя праці – нелегкої, але радісної – переконали мене: казка, творчість – це найтонший і найніжніший дотик. Казка – дитинство думки. Вона робить світ дитинства яскравим і цікавим.

          Ми написали тисячі казок. Хто ж їх автор? Це чудова українська ніч, і декілька поколінь маленьких дітей, і я – всі ми творці казок Школи під Голубим Небом». Ось таким зверненням до вас, діти, розпочинає свою книгу «Казки школи під голубим небом» Василь Олександрович Сухомлинський, автор численних творів для дітей. Ми, дорослі – вчителі, батьки, вдячні йому за мудрі поради про те, як зробити світ кращим, щоб гарно в ньому жилося всім. А ви зростали здоровими, розумними, кмітливими, добрими, вихованими дітьми і творчими особистостями. Адже, за словами цього Великого Вчителя, «людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.»

         Сьогодні у нас бібліотечний урок «Нам гарно пишуться казки під голубим небом». Це урок літературної творчості. Давайте ж спробуємо написати кожен свою казку під цим мирним голубим небом. (Діти розпочинають писати казки).

Звучить лірична музика.

  ДИТЯЧІ КАЗКИ                                      

  Хитрий Ведмідь

Одного літнього дня Хитрий Ведмідь прикинувся дуже голодним і зразу ж пішов шукати мед. Йдучи лісом він зустрівся зі Свинкою. Далі вони пішли шукати мед разом. Згодом вони побачили, як над невеличкою пасікою літали бджоли. Ведмідь каже другові:

   - Лізь на дерево та виманюй бджіл, а я тим часом заберу із вулика мед.  Виманювала Свинка бджілок, а Ведмедик тим часом їв собі медок. Наївшись досхочу, він розлігся під деревом. А ж тут бреде вся покусана Свинка та й запитує у нього:

   - А де ж медок?

   - Налетіли бджілки та відібрали, - відповідає той. В цей час скривджені бджілки поверталися до своїх вуликів, побачили Хитрого Ведмедя та як нападуть на нього. Ох, як йому бідолашному перепало! Ото щоб знав, як друга обманювати.

                                                  Зайчик школяр.

В одному чудовому лісі жив Зайчик. Він був розумненький, добрий, але всього боявся. Прийшов час йти до школи.

-         Я не піду! Я боюся, - сказав Зайчик мамі Зайчисі та заплакав.

   Пішла тоді мама Зайчиха за порадою до Сови - Мудрої Голови. Дала тоді Сова Зайчаткові вітамінку від боязливості. Зайчик перестав боятися і став сміливим. Він з радістю пішов до школи та старався бути гарним учнем.

                                             Принцеса Даринка

Колись на світі жила принцеса і звали її Даринкою. З самого народження вона була доброю та веселою, за що її всі любили. Хоч і була вона принцесою, але завжди допомагала всім, хто цього потребував. Це дуже не подобалось злій чаклунці і вона вирішила покарати Даринку.

-         Побачимо, - сказала вона, - як до тебе будуть ставитися, коли ти будеш бридка, як жаба.

      От коли принцесі виповнилось 15 років, то чаклунка перетворилась на чорну кішку з перебитою лапкою. Вона підбігла до Даринки та замуркотіла.

-         Ой, хто ж тебе покалічив, бідненька кішечко?, - з жалістю запитала принцеса.

       Вона взяла кішку на руки і погладила її. Раптом кішка дико закричала, вкусила дівчинку в обличчя, вирвалась і побігла геть. Відтоді обличчя принцеси вкрилося жахливими бородавками. Сама Даринка не сприйняла цього близько до серця. Вона ж, як і раніше допомагала всім, але остерігалась чорних кішок.

        Життя тривало. Даринка уміла гарно малювати і співати, тому вона часто блукала, шукаючи гарних краєвидів. Коли вона малювала, то здавалося, що картини оживають. Квіти дзвеніли, пташки співали і все раділо життю. Принцеса дарувала ці картини людям і вони ставали добрішими. Картини несли людям радість і щастя.

-         Я хочу подарувати людям сонячні квіти, щоб вони ніколи-ніколи не сумували, - вирішила принцеса Даринка.

Вона довго шукала такі квіти. І ось одного разу вийшла в поле і побачила ціле море соняшників.

-         Намалюю цю красу і подарую першому, кого зустріну, - сказала вона собі.

Тим часом по країні мандрував добрий маг Травознай. Він почув чарівну пісеньку Даринки і захотів її побачити, бо ж вирішив, що дівчинка ніби душа рідної природи. Він тихенько пробрався крізь соняшники і був дуже здивований, побачивши обличчя принцеси. Маг здогадався, що це злі чари і вирішив допомогти. Він нарвав чарівних квітів, попрямував до Даринки і сказав:

-         Доброго дня, чарівна дівчинко!

-         Ой, хто це?

-         Я, ваш шанувальник! Візьміть ці квіти на знак вдячності за ваш талант.

Даринка дуже здивувалась, чому чоловік не жахається  її зовнішності і привітно усміхається, ніби вона стала красунею.

-         Дякую вам, добрий чоловіче. Я подарую вам свою картину. Хай вона принесе вам радість.

Коли маг подякував і пішов своєю дорогою далі, Даринка повернулась додому та побачила, як всі дивляться на нею із здивуванням та радістю. А король і королева вигукнули, що вона дуже гарна, прекрасна. Даринка підбігла до озера і побачила відображення свого дуже вродливого обличчя. Наступного ранку принцеса проснулась від веселого галасу біля палацу. То раділи люди, розглядаючи її картину із соняшниками, вони цвіли і пахли, як живі. Тоді вона здогадалась, що так зробив той маг, який подарував їй вроду.

      Відтоді картина  стоїть біля палацу та приносить людям щастя.  

   

Бібліотекар.   Бібліотекар. (Надає можливість учням прочитати, написані ними, казки вголос).

      Чудові казки. Вам дійсно гарно писалося на свіжому, чистому повітрі, під буйнозеленими шатами рідної природи, під мирним голубим небом. Бажаю вам успіхів та чудових творчих знахідок, натхнення до творчості, яка б приносила вам і людям, які вас оточують, радість і задоволення. А казки, що були сьогодні написані, ми збережемо. Хто знає, можливо вони будуть першими, але не останніми вашими літературними творами.

          

Використана література:

Сухомлинський В.О. Казки школи під голубим небом. – К.: Освіта, 1991. 191с.  

.