Поради В.Сухомлинського

Думки, ідеї, поради В.О.Сухомлинського

(На допомогу вчителям, батькам, вихователям)

Упорядник

Рак Н.М.,

вчитель початкових класів

ЗШ І-ІІІ ступенів №1 м. Гайворон

Кіровоградської області

Сухомлинський писав, що кожна   дитина іде в школу з вогником в душі, а завдання педагога цей вогник підтримати, щоб він не погас. Тому в процесі роботи з дітьми намагаюся  вирішувати такі питання: 

·        Як не погасити вогник цікавості дитини, а розпалити справжній факел?

·        Як навчити дитину вчитися?

·        Як уникнути пасивності учнів на уроках?

·        Як «свій» урок зробити «їхнім» уроком?

·        Як учительське «треба» перетворити на учнівське «хочу»?

У вирішенні цих питань приходять на допомогу роздуми та поради В.О.Сухомлинського про професію вчителя:

«Головне завдання початкових класів – це навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого дитина стає невстигаючою, нездібною…Цим інструментом є п’ять умінь: вміння спостерігати, думати, висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю, читати, писати."

«Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»

 "Учитель готується до хорошого уроку все життя... Така духовна і філософська основа нашої професії і технологія нашої праці: щоб дати учням іскорку знань, вчителеві треба ввібрати ціле море світла".

          Як створити колектив однодумців, об'єднаних єдиною педагогічною ідеєю. "Педагогічна ідея - це крила, на яких підноситься колективна творчість. Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше й найпотрібніше в шкільному житті - колективна дослідницька робота».

«Творчість – це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту, особливий взаємозв’язок між інтелектуальним життям особистості і проявом її сил в активній діяльності».

«Творчість  починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».

«Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.»

 «Серце віддаю дітям» 

«Кожна дитина повинна бути щасливою»

 «Несу любов до дитини через все життя...»

         «Вчительська професія, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці.»

 «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, -   з людиною.»

         «Наша праця - формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставити».

 «Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їх серцях почуття гордості, власної гідності. В наших школах не повинно бути нещасливих дітей — дітей, душу яких з’їдає думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які народжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися».

Властивості педагогічної професії:

а) «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, -   з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров'я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя»;

б) кінцевий результат праці віддалений в часі;

в) багатофакторність впливів на дитину, «... завдання - боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитивним ». Розумний, умілий, мудрий вихователь;

г) «Об'єкт нашої праці - найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, - розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість». Впливати тим же. Найважливіші інструменти впливу - слово, краса довкілля і мистецтва,

Якості педагога - майстра:

1) "Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, який ніколи не припиняється...  Це подив перед багатогранністю і невичерпністю людською";

2) " ... практична педагогіка - це знання й уміння, не тільки доведені до ступеня майстерності, але й підняті до рівня мистецтва... виховувати й відчувати її індивідуальний світ";

3)     " Наріжний камінь педагогічного покликання - це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини». Терплячість до дитячих слабостей, мудрість в розумінні дитини, конфліктів:

4) «Гармонія серця і розуму» педагога. «Чуйність, сердечна турбота про людину - це плоть і кров педагогічного покликання»;

5) «... Уміння настроювати себе на задушевну розмову з учнем, особливо з підлітком, надзвичайно важливе в тій майстерні педагогічних засобів, яку повинен створити для себе кожний учитель. Це вміння треба виховувати в собі, створювати, удосконалювати, «відшліфовувати», робити тоншим і більш дійовим... необхідно глибоко проникати в душу дитини, вдумуватися в те, чим вона живе, як вона дивиться на світ, чим є для неї люди, що оточують її».

«Дорогий мій колего, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності - протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі»

Головними рисами такого вихователя – гуманіста є :

1.Мудрі любов і влада педагога над розумом і душею дитини.

2.Багатство думки, висока загальна культура.

3.Спільні з дитиною погляди на життя, людину як найвищу цінність.

4.Здатність зцілення душевних ран дитини.

5.Ніжне, ласкаве ставлення до дитини.

 Гуманістичні принципи педагогіки:

1. Пізнання багатогранності дитини.

2. Віри в її неповторність і талановитість.

3. Визнання природного оптимізму дитини.

4. Обережного звернення до її душі й розуму.

5. Захисту багатства людської природи в дитячій душі.

6. Виховання в учнів самоповаги.

7. Утвердження краси в природі і в людині.

Вимоги до діяльності вчителя:

1.     Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини.

2.     Любов до дітей і кожної окремої дитини.

3.     Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість.

4.     Віра в дитину як запорука педагогічного успіху.

5.     Глибоке знання дитини.

6.     Розуміння дитини – педагогічна емпатія.

7.     Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини.

8.     Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності.

9.     Вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей.

10. Бути другом, мудрим радником дитини.

         Сухомлинський запропонував власну систему навчання мислити. Під системою уроків мислення В.Сухомлинський розумів школу думки, без якої не уявляється «повноцінної, ефективної розумової праці на всіх уроках не тільки в початковій школі, а й в наступні періоди навчання та розумового розвитку. Вона, ця школа, є фундаментом творчих розумових сил, необхідних для опанування нових і нових знань».

Умови системи уроків мислення, розробленої В.Сухомлинським:

- Висока ерудиція педагога.

- Мислення учнів має починатися ще до уроку.

- Необхідність підготовки не до окремого уроку, а одразу до кількох, тобто до системи уроків.

Окрема увага має приділятися безпосередній організації розумової діяльності на уроці.

         Турбота про розвиток мислення школярів на уроці потребує особливостей перебігу у них психічних процесів, зокрема, процесу мислення.

Емоційне забарвлення уроку полегшує пізнавальну діяльність учнів, сприяє розвитку їхнього мислення.

Мислення, безумовно, процес суто індивідуальний.

         Отже, В.Сухомлинський важливим завдання вважав навчити дитину мислити, “пізнати світ і себе в ньому, пізнавати багатство науки, мистецтва, природи – вчив жити через виховання в собі мислителя. А відтак, усе робив для розбудови національної школи мислення, де панує радість творчості, активно формується людська індивідуальність, розцвітає жива душа...”
           Для налагодження спілкування з дітьми батькам слід знати і намагатись дотримуватися

            «Заповіді сімейного виховання» В.О.Сухомлинського:
1. Не принижуй. 

2. Не погрожуй. 

3. Не вимагай обіцянки. 

4. Не моралізуй. 

5. Не позбавляй дитину можливості бути самою собою. 

6. Не зашкодь. 

7. Не бійся визнати свою помилку. 

8. Розпочинай виховання з себе. 

9. Вір у свою дитину. 

10. Допоможи дитині повірити в себе. 

          Виконання цих простих речей може значною мірою покращити атмосферу сімейних стосунків, допоможе налагодити взаєморозуміння між батьками та дітьми.