Виховна година для учнів 7 класу

Л.М.Замула,

                                          вчитель  української

мови та літератури

загальноосвітньої школи

I-III ступенів с. Могильне

Гайворонського району

Кіровоградської області

                                                                                                                                    

                                     Що означає – бути Людиною

                                   (виховна година для учнів 7 класу)

Мета і завдання: формувати у дітей важливі загальнолюдські цінності; усвідомити значення неповторності людського життя; виховувати вміння цінувати кожну мить свого життя.

Обладнання: паперові сліди, олівці, аркуші паперу, геометричні фігури.

Хід заходу

  Організація класу до уроку.

  Слово учителя

У сучасних умовах державотворення в Україні зростає роль гуманістичного виховання підростаючого покоління. У Законі України "Про освіту" метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

Педагогічну спадщину великого педагога В.О.Сухомлинського пронизує ідея проектування людини.

 (Складаємо «сенкан» до прізвища Сухомлинський.)

1. Педагог, Учитель, батько.

2. Добрий, щирий, шанований, відомий.

3. Спостерігав,  любив, писав, навчав.

4. Синонім - учитель

5. Став наставником всім учителям і дітям.

 (Читання казки учителем)

Василь Сухомлинський

БО Я – ЛЮДИНА

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх – батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі. Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

– Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу. Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

– Дідусю, – запитав хлопчик. – Ви не бачили тут каменя?

– Я прибрав його з дороги.

– Ви також спіткнулися й забили ногу?

– Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

– Чому ж ви прибрали камінь?

– Бо я – людина.

Хлопчик зупинився у задумі.

–Тату, – запитав він, – а Ви хіба не людина?

 Бесіда за запитаннями

1.     Що означає «бути людиною?

2.     Чому саме дід прибрав камінь з дороги?

3.     Що відповів тато?

Учень (читання напам′ять вірша)

Василь Симоненко

Ти знаєш, що ти – людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні,

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Слово вчителя.

Учені стверджують, що жодна людина на землі не повторює іншу, навіть якщо це близнята. Неповторне і життя, яке дуже швидко минає. Тому не можна відкладати на потім ні добрих справ, ні дружби, ні кохання, ні мрій, ні спілкування з природою. Про це вірш В. Симоненка "Ти знаєш, що ти –людина...". У вірші немає барвистих порівнянь та метафор, тут переважає розмовна інтонація, фрази уривчасті. Але при цьому – велика сила та глибина думки, афористичність висловлювання, яка проникає в саме серце читача чи слухача.

 Вірш «Ти знаєш, що ти – людина?» по-симоненківськи простий, доступний, але глибоко філософський.

Бесіда за запитаннями

(з орієнтовними відповідями учнів)

– Чим людина відрізняється від інших створінь природи?

(Духовністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожна особистість – неповторна. Але вважаю, що завдання кожного – робити світ навколо себе добрішим, більш гуманним, допомагати ближнім, довіряти, розвивати свої творчі здібності, поважати інших. Ми всі прагнемо жити комфортно.)

 – А коли можна мати душевний комфорт?

(Тільки тоді, коли сам робиш добро й у відповідь отримуєш таке ж ставлення від інших. Думаю, що зло й ненависть спустошують людину, а значить – частково знищують її.)

– Яка місія людини на землі?

(Творити добро, жити за законами моралі, поважати й цінувати неповторність людської особистості:

Ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні,

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Автор наголошує на тому, що кожна людина неповторна, має право на повагу, любов, щастя і свободу. У поезії порушено ще одну важливу проблему – швидкоплинності людського життя. Ми ще молоді, здається, усе життя попереду. Але, насправді, день пролітає за днем. Здається, учора була весна –  і ось уже осінь за вікном вкриває золотим дощем вулиці. «Завтра, завтра, завтра – і так минає життя», – говорили давні римляни, і, можливо, «завтра» більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди, 

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

Часто ми забуваємо сказати теплі слова любові рідним, допомогти друзям, сподіваючись на «завтра». В. Симоненко звертається до нас, читачів, із проханням жити повно, цінувати кожен день: 

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба,

Гляди ж не проспи!)  

-  Але що ж треба зробити нам, щоб бути, дійсно, Людиною?

(Вважаю, що  сумлінно навчатися, потім обрати спеціальність до душі, а ще – створити міцну родину. Також  бути вірним другом, люблячим і вдячним сином, людиною, на яку завжди можна покластися. Жити так, щоб мене поважали.)

 Учень ( розповідає легенду).

Василь Сухомлинський

Який слід повинна залишати людина на землі?

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", – думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

– Для чого ти псуєш мою роботу? – сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі. Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся – ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима – ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.

– Що ж ти залишив після себе? – питає у старого Чоловіка один дід, – Є в тебе син чи дочка?

– Немає у мене ні сина, ні дочки.

– Може, ти дуба посадив?

– Ні, не посадив я дуба...

– Може, ти поле випестував?

– Ні, не випестував я поля...

– Так, мабуть, ти пісню склав?

– Ні, й пісні я не склав.

– Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? – здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці – закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, – з болем подумав старий Чоловік. – Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було житии".

Бесіда

– Що зрозумів чоловік? ( Що марно прожив . Кожен з нас має задуматись: для чого я живу?)

– А як це жити в своєму імені? (Щоб згадували тебе добрим словом).

Завдання «Стежка життя»

( Діти прикріплюють до дошки паперові сліди, на яких написані  добрі справи: 1. Посадити дерево. 2.Виховати дітей. 3.Написати книгу. 4.Виростити врожай. 5.Робити добрі справи. 6.Приносити радість. 7.Побудувати дім і т. п. ).

Завдання «Скарбничка народної  мудрості»

(Пригадуємо прислів′я про працю)

Білі руки роботи бояться
Більше діла – менше слів

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

Добре роби, добре й буде.

Без охоти нема роботи.

Що вранці не зробиш, того ввечері не здогониш.

Хто що вміє, те і діє.

Маленька праця краща за велике безділля.

Губами говори, а руками роби!

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Білі руки роботи бояться.

Хто працює, той і урожай збирає.

Хто спішить, той двічі робить.

Почати – починає, а кінчати – не кінчає.

Хотів зробити спішно, а зробив смішно.

Хто діло робить, а хто гави ловить.

Поспішиш – людей насмішиш.

І каші не хочу, і по воду не піду.

І за холодну воду не візьметься.

Аби день до вечора.

Поки знайде, то й сонце зайде.

З гори далеко, на гору високо, – краще ніяк!

По воді ходить і пити просить.

То снідаю, то обідаю – і погуляти ніколи.

Швидкий, як черепаха.

Лінь – гірше хвороби.

Не відкладай на завтра, що сьогодні можеш зробити.

 Тренінг «Обери  геометричну фігуру»

(Діти обирають геометричні фігури, кожна з яких має певне значення).

Квадрат – збуджений, схильний до розтрат.

Трикутник – модний, лідер, любить розваги.

 Коло – доброзичливий, але не рішучий.

 Прямокутник – охайний, працелюбний.

 Пунктирна лінія – прагне до знань.

 Підсумок.

 Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»

Я мрію…

Я дуже хочу…

Я потребую…

Мені потрібно…

Я радію…

Список використаних джерел

1.     Джерело:http://dovidka.biz.ua/ti-znayesh-shho-ti-lyudina-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

2.     За матеріалами: Василь Сухомлинський. "Вогнегривий коник". Казки, притчі, оповідання. Упорядкування і передмова Ольги Сухомлинської. 2-е видання. Київ, "Вікар", 2008, стор. 131.

3.     Міхелі С. Педаогічні ідеї В.О.Сухомлинського як концептуальна основа особистісно підходу// Початкова школа. - 2003. - №9. - C. 5-12

4.     Новгородська Ю. Ідеї В.О.Сухомлинського живуть і розвиваються // Рідна школа. - 2002. – листопад. - C. 44-45

5. Правий В. Творче впровадження педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в умовах розбудови національної освіти // Освітянське слово. - 1998. - вересень. - C. 15

6. Савченко Л. Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського в системі методичної роботи школи // Освітянське слово. - 2000. - жовтень. - C. 4

7.  Симоненко В. «Ти знаєш, що ти – людина»  .Вибрані твори. 5.е видання.Київ,19981.   Стор.131.

8. Сухомлинський В.О. Слово про слово. – Вибр. тв. У 5-ти т., т. 5. – К.: Рад. шк., 1977.

 9. Сухомлинський В.О. Особистість учителя. Педагогічний колектив і всебічний розвиток   вихованців. – Т. 1. - К.: Рад. шк., 1976.

10. Сухомлинський В.О. Слово вчителя в моральному вихованні. – Т. 5. – К., 1977.

11. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К., 1978. - 262 с.