Урок позакласного читання для учнів 3 класу

Н. В. Ніколюк,

вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Солгутове

Гайворонського  району

Кіровоградської області

ДОБРО ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ

( урок позакласного читання для учнів 3 класу)

Мета і завдання: формувати компетентності: ключові ( вміння вчитися - самоорганізовуватися до навчальної діяльності; загальнокультурна -дотримуватися норм мовленнєвої культури, зв’язко висловлюватися в контексті змісту самостійно опрацьованого матеріалу; здоров'язбережувальна- слухати пояснення вчителя, а у разі  необхідності звертатися з проханням про індивідуальне консультування) та предметні (продовжити формування навичок усвідомленого, правильного, інтонаційного читання; збагачувати знання дітей про творчість В.О.Сухомлинського; вчити висловлювати власну думку, робити висновки з прочитаного; виховувати доброту; виховувати толерантність у взаємодії з учителем, учнями.

Обладнання: портрет Сухомлинського, збірки творів письменника.

Хід уроку

І. Організація класу.

Ось дзвінок пролунав,

Дзвінко пісню заспівав.

-Чули, діти? (Так.)

- Доторкніться один до одного, посміхніться один одному і подаруйте чудовий настрій.

- Нехай першими сядуть дівчатка, а потім хлопчики. Щоб наш урок був цікавим, змістовним.

ІІ. Мовленнєва розминка.

1.                Робота над чистомовкою.

Ічка-ічка-ічка: Ось глибока річка.
          Ачка-ачка-ачка: Пливла по річці качка.
          Єчки-єчки-єчки: Знесла вона яєчки.
         Чат-чат-чат: Навиводить каченят.
         Чить-чить-чить: Плавать діточок навчить.
          Ічці-ічці-ічці: Попливуть разом по річці.

2. Робота над скоромовкою.

З братом ми були у лісі,
          Гриби збирали на узліссі,

Дві корзини чималі
          Ми додому притягли!

ІІІ. Повідомлення теми. Мотивація навчальної діяльності.

-  Дуже мудро говорить народ: «Роби добро – і воно повернеться до тебе.

Будеш робити зло – зло і повернеться до тебе».

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекайте крізь роки троянди ніжні й жито,

Тримайте у руках, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік святився небокрай,

Щоби беріз пісні лунали до нестями

І повнився добром наш дім і рідний край.

-       Тож нехай на нашому уроці пануватиме атмосфера доброзичливості,

тепла і взаєморозуміння. Щира усмішка та добре слово мають велику силу. Сьогодні вони допоможуть нам пройти дорогою добра за мудрими творами Василя Сухомлинського.

ІV. Робота над темою уроку.

-                     А хто такий Василь Олександрович Сухомлинський?

(відповіді дітей)

-                     Василь Сухомлинський написав багато для вас, діти. З-під його пера

вийшли чудові збірки. Зверніть увагу на виставку книжок. Це твори написані В.Сухомлинським.

( учитель демонструє книги написані Сухомлинським)

-                     Вислів «Добро починається з тебе» є темою нашого уроку.

Девіз уроку: Добрі серця – це сади.

                      Добрі слова – коріння.

                      Добрі думки – квіти.

                      Добрі справи – плоди.

Сьогодні ми пройдемо дорогою добра. Це дорога, якою повинна йти людина від народження й до смерті. Ця дорога не завжди легка, але саме вона допомагає прожити життя не даремно, щоб залишити по собі слід.

1.Створення асоціативного куща «Доброта».

- Що таке доброта? (відповіді дітей)

- Бачите скільки промінчиків може випромінювати таке маленьке слово.

А як ви думаєте, діти, чого більше на землі добра чи зла? В чому воно проявляється? Яких людей більше на землі – добрих чи злих? З чим можна порівняти добру людину?

Учениця:

З чим порівняти нам добру людину?
          З небом безмежним в погідную днину,
          З сонцем, що сяє і всіх зігріває,
          З ніжністю мами, що нас обнімає.
          І з джерельцем, що дає до водиці
          Спраглим вустам у жару притулиться,
          З ніжним теплом і усмішкою тата,
          І з вітерцем, що злітає крилато.
          З хлібом духмяним, що з печі виймають,
          З веснами ще, як сади зацвітають,
          З чистими росами, ніжними квітами.
          І з вечорами, що йдуть з оксамитами.
          З теплим світанням, що ллє промінцями.
          З чуйністю, ласкою й казкою мами.

-                     На що схожа добра людина?

-                     Таким був В. Сухомлинський. Готуючись до уроку, ви читали твори Василя Сухомлинського.

2.Гра «Звідки ці рядки?»

Фізкультхвилинка

Встало вранці ясне сонце,

Зазирнуло у віконце.

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

Нумо дружно присідати,

Сонечко розвеселяти.

Встали, сіли! Встали, сіли!Ё

Бачте, як розвеселили!

Стало сонце танцювати,

Нас до кола припрошати.

Нумо разом! Нумо всі!

Потанцюймо по росі!

3.Опрацювання оповідання «Добре слово». (додаток 1)

- Сьогодні ми читатимемо оповідання Сухомлинського «Добре слово».

( у кожного на парті аркуш з оповіданням починає читати учитель, діти продовжують)

-                     Що допомогло Олі одужати?

-                     Що радили Олі?

-                     Що промовила прабабуся Надія?

-                     Що було могутнього в цьому доброму слові?

-                     Чого вчить це оповідання?

4.Гра у групах «Збери прислів’я».

Від теплого слова…                                    добром платять.

Хто людям добра бажає…                         коле сердечко.

За добро…                                                   вік не прохолоне.

Раз добром налите серце…                        і лід розмерзається.

5.Опрацювання оповідання «Відломлена гілка». (додаток 1)

Метод «Мікрофон»

-                     Уяви собі, що ти побачив зламане деревце. Як ти вчиниш? Що

відчуєш?

-                     Коли слід замислитися над вчинком – перед тим, як його здійснити, чи

після?

(діти читають ланцюжком по абзацу оповідання)

-                     Чого вчить цей твір?

-                     Що слід пам’ятати?

V. Підсумок уроку. Рефлексія. Оцінювання.

- Дайте відповіді на такі питання: «Що я знаю? Що я умію? Що я ціную?»

- У житті потрібно не тільки чекати на гарні вчинки від інших людей, але й віддавати тепло душі оточуючим. Адже кожна людина живе для того, щоб творити добро.

Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра!

Список використаних джерел

1. //urok-ua.com/urok-pozaklasnoho-chytannya

2. www.ukrlit.vn/ua/

3. Н.В.Нарчинська. подорож у світ добра і краси.// Розкажіть онуку. – 2008. - № 8. – с.124-127

4. В.П.Кузьменко. у країні доброти і чемності.// Розкажіть онуку. – 2007. - №12. – с. 60-64

5. Л.Клименко. людина починається з добра.// Початкова освіта. – 2008. - №23-24. – с. 18-20.

Додаток 1

Добре слово

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".
         Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
         Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:
- Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі - столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:
         - Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.
         Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.
- Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова.

Відломлена гілка

         Уздовж алеї парку біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг, розмахуючи руками.
         Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки. Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Потішався. От зупинився біля однієї липи.
         Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу. Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячі листочки. Глянув і на липку. З північного боку зяяла ранка...
         Хлопчикові стало жалко липки, та жалість у його серці жила недовго. Бо надворі був такий радісний сонячний день... Хлопчик переступив гілочку й побіг далі. Минуло багато-багато літ.
         Хлопчик виріс, став дорослий. І діти його повиростали.
         Ось теплого весняного дня приходить він до того парку, де бігав колись малим пустотливим хлоп’ям. Уздовж алеї росли високі стрункі липи. Одна тільки була мовби з північного боку поранена.
         У неї ніби руки не було. Замість гілки — глибокий шрам.
Дідусь зупинився. Упізнав липу. Це він давно колись відчахнув її гілочку. І ось тепер на високому стрункому дереві не було великої гілки.
         Менше листя зеленого, менше цвіту липового, менше співу бджолиного — бо він зламав гілочку. Менше й радості в світі.
         Дідусь зітхнув. Він стояв на алеї, дивився на рівну доріжку, по якій біг маленький хлопчик.