Батьківські збори

Л.В. Бартошек

                                                                                 вчитель початкових класів

КЗ "Гайворонський ліцей №1" 

 Сім’я  і школа  у творчій спадщині

 В. Сухомлинського

(батьківські збори у 2 класі)

У наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей.

В.О. Сухомлинський

Мета: ознайомити батьків з правилами виховання дітей; обговорити праці  В.О.Сухомлинського про виховання; вирішити  ряд педагогічних задач, що стосуються даної  теми.

Обладнання: запис на дошці епіграфу, відеоролик «Школа В.О.Сухомлинського», кольорові паперові долоні,  карточки з побажаннями для батьків

Хід проведення батьківських зборів

І.  Організаційна частина

1. Вітання збатьками.

2. Повідомлення про порядок проведення зборів.

ІІ.   Основна частина

1.     Вступ.

- Раз у раз на адресу школярів звучать побажання обов’язково навчатися на «відмінно». І це не дивно, адже більшість батьків мріє про те, щоб їхня дитина у школі була відмінником, адже це слово породжує образ розумного, слухняного, охайного школяра. Та далеко не всім під силу освоїти програму. І якщо дитина відстає від своїх однолітків, батьки починають лякати  її. Для психіки ж маленької дитини немає нічого страшнішого, ніж занижена самооцінка. Та слід задуматися всім: і батькам, і педагогам, в чому причина неуспішності і виявити причини.

Батькам у вихованні дитини, потрібно радіти маленьким особливим успіхам дитини. Коли дитина вчиться, у неї може щось не виходить, це природно. Дитина має право на помилку. Ні в якому разі не потрібно сварити дитину за невдачі, краще подумати разом, чому так вийшло, розібрати проблему. Потрібно привчити дитину робити не тільки те, що приємно чи подобається, а й те, що потрібно. Придумати систему заохочення, які мають бути корисними, наприклад, почитаємо книгу, подивимося мультфільм, погуляємо в парку, приготуємо разом вечерю.

Дитина потребує постійної підтримки батьків. Щира зацікавленість батьків у шкільних справах, серйозне ставлення до досягнень і труднощів допоможуть учневі та педагогам справитися зі шкільними проблемами. Адже в життєдіяльності сім'ї школяра закладені як основи сімейного виховання, так і один із найважливіших елементів діяльності школи – співпраця з сім'єю.

Тому постійно звертаюся до творчості педагога - гуманіста Василя Сухомлинського.

         2.  Про видатного українського педагога В.О.Сухомлинського. Перегляд відеоролика «Школа В.О. Сухомлинського».                          

 Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) - видатний український педагог, публіцист, письменник, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки.

У 1935 р. В.О.Сухомлинський розпочав педагогічну діяльність. Працював учителем завучем, директором. Кандидат педагогічних наук, член-кореспондент АПН СРСР. Автор багатьох книг, творів для дітей та низки педагогічних праць, зокрема: «Серце віддаю дітям», «Як виховати справжню людину», «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Батьківська педагогіка» та ін. Розробляв питання теорії і методики виховання в шкільному колективі та родині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності. Особливу увагу приділяв патріотичному вихованню дітей і молоді, проблемам розумового, морального, естетичного та трудового виховання школярів.

Педагогічна творчість В.О.Сухомлинського багатогранна і невичерпно багата. Василь Олександрович - видатний педагог і письменник, як патріот і поборник найгуманніших ідей у вихованні, як політичний трибун і громадський діяч, безмежно відданий своєму народові.

Водночас В.О.Сухомлинського все життя хвилювали й проблеми сімейного виховання, батьківської педагогіки, тієї найменшої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, поведінка, громадянська зрілість. Він був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї, школи і громадськості.

- Перегляд відеоролика «Школа В.О.Сухомлинського».                          

          «Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю».                                В.О.Сухомлинський

3. Сім'я і школа за В.Сухомлинським

В. Сухомлинський писав: «Пора і батькам, і вчителям глибоко усвідомити, що ні школа без сім'ї, ні сім'я без школи не можуть упоратися з найтоншими, найскладнішими завданнями становлення людини». Сім'я не є ізольованим мікросередовищем: різноманітні чинники впливають на її виховну функцію і з'єднують із суспільством. Лише при цілеспрямованій взаємодії педагогів і батьків, їх продуктивній співпраці, яка передбачає рівність сторін, взаємну доброзичливість і повагу, можна здійснити рішучий поворот до особистості дитини, створити сприятливі умови до її самовизначення, самореалізації та розвитку.

Говорячи словами В.О. Сухомлин­ського, «сім'я з їївзаєминамиміждітьми і батьками — перша школа інтелекту­ального, морального, естетичного і фі­зичноговиховання. Духовне і мораль­но-естетичнебагатствосімейногожит­тя — найважливішаумовауспішногови­хованнядитини і в домашніхумовах, і в дитячому садку, і вшколі». Отже, дружністосункиміж членами сім'ї, доброзичлива атмосфера, злаго­да, взаємоповага, любов і поступли­вістьбатьків у ставленніодне до одно­го — головна сила виховноговпливу на дитину. «Сім'я — це те первіснесередо­вище, де людина повинна вчитисятво­рити добро. Сім'ящодня, щогодини, — стверджує В.О. Сухомлинський, — до­торкається до духовного життяшкіль­ногоколективу; школа не можеобійти­ся без сім'ї; моральна культура колек­тивізму в стінахшколи в багатьохвідно­шеннях є плодами тих квіток,якіквіт­нуть у сім'ї».                                                                   Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства. В.О. Сухомлинський підкреслював, що подальший розвиток суспільного виховання не може йти без активної і безпосередньої участі сім'ї, батьків. Мова йде не про епізодичну допомогу школі з боку сім'ї, а про комплекс спільних цілеспрямованованих дій і впливів на особистість, про те, щоб виховання дітей становило важливий громадянський обов'язок сім'ї, було виконанням її обов'язку перед суспільством.               

Педагоги і батьки, на його думку, повинні працювати в одному напрямку «як два скульптори», у яких би не було «протилежних позицій». Значнуувагу В.О. Сухомлинськийприділявособистостівчителя. На йогопереконання, вчителі — це батьки, а школа — цесім'я. Тому вимоги до вчите­лябули такими ж, як і до батьків. На дум­ку вченого, «учитель повинен бути не тільки наставником, а й другом учнів, разом з ними переборюватитруднощі, переживати, радіти і засмічуватися. Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючисьіз нею, забуває,щовін учитель, і бачить у своємуучневі друга, однодумця. Такий учитель знаєнайпотаємнішікуточкисерцясвогови­хованця». Педагог радив учи­телям бути доброзичливими, ставитися до дитини так, як бивонипоставилисядо власноїдитини. «Доброзичливість, — зазначав В.О. Сухомлинський, — треба виховувати, і виховуєтьсяцявластивістьдушітількитоді, коли вона - взаємна, тобто коли педагог бажає добра учневі, а учень — педагогові». Дитинупотрібновчитипізнаватисвітсерцем, відчуватиінших людей. У сім'їдоброзич­ливістьформуєтьсянасамперед теплом материнськоїлюбові, у школі — пове­дінкоювчителя, його авторитетом. «Ди­тина, яка відчуваєсерцеміншулюдину, завжди стаєчуйною та доброзичливою».                                         

Розумів учений і роль початковоїшколи у становленніособистостідити­ни. І хочосновнимзавданнямпедагог уважав «навчитивчитися», протенебез­підставностверджував, що «роки нав­чання в початковихкласах — цілийпері­од морального, інтелектуального, емо­ційного, фізичного, естетичногороз­витку, який буде реальною справою, а не пустою розмовоюлише за умови, щодитинаживебагатимжиттямсьогод­ні, а не тількиготується до оволодіннязнаннями завтра». Дієванас­тановасучасним учителям: не відмовля­тисявідздобутківминулого, а активно використовуватиїх, трансформуючидосягненнясучасності в площинулюд­ськоговиміру, не перетворюючилю­дину на «гвинтик» суспільногопоступу.

Значну цінність в умовах сьогодення має запропонована
В.О. Сухомлинським система ефективних засобів шкільно-сімейного виховання, яка включає:

-     глибоке вивчення і врахування можливостей виховного потенціалу кожної сім'ї;

-     забезпечення диференційованого підходу до організації педагогічного всеобучу батьків;

-     формування, утвердження і розвиток сімейно-шкільних традицій;

-     підготовку школярів до сімейного життя, батьківства і материнства.

Василь Олександрович постійно цікавився проблемами сімейного виховання, умовами і особливостями виховання дітей у різних сім'ях, вивчав позитивний досвід, підмічав найістотніші і найбільш типові вади та недоліки сімейного виховання, шукав причини цих недоліків. Він проводив велику виховну і освітню роботу з батьками, дорослими, навчав їх мистецтва сімейного і громадського виховання.

Школа, батьки, громадськість об'єднанні єдиною метою: зробити все, щоб діти росли щасливими, здоровими, активними, життєлюбними, комунікативними, щоб вони стали гармонійно розвиненими особистостями. «Кожен учитель, кожен батько мріє про те, щоб його діти виросли допитливими людьми, щоб у кожному серці запалав вогник жадоби пізнання. Але як запалити цей вогник? Треба розкрити перед дітьми книгу життя, живі, яскраві сторінки навколишнього світу. Нехай дитина сама перегортає сторінки цієї книги, нехай відчуває себе шукачем і землепрохідцем. Від нас, дорослих, залежить те, щоб дитина відчула романтику, красу пізнання».

Зі свого боку школи докладають достатньо зусиль, щоб спілкування з батьками було насиченим і цікавим. Зберігаючи все найкраще й перевірене часом, педагоги шукають і впроваджують нові, більш ефективні форми взаємодії із сім'ями учнів.

За В.О. Сухомлинським, і в наш час «найгострішим, найжагучішим питанням, яке ставлять батьки, є питання як? Як виховати? Як знайти гармонію батьківської любові, ласки і вимогливості? Як дати дітям щастя?».

Питання виникають, а ось часу, можливостей для навчання у батьків часто не вистачає. Як показує практика, частина батьків висловлює своє незадоволення змістом та традиційністю підходу зборів, обтяжливим для них є анкети та опитувальники.

Важливо пам'ятати, що ефективність батьківських зборів залежить від вибору цікавих форм роботи, доцільних психолого-педагогічних прийомів. Створена атмосфера взаєморозуміння та взаємоповаги, доповнена дитячою творчістю, виставками кращих зошитів, альбомів, різних учнівських виробів допомагає збудити в батькові або в матері батьківські відчуття, інтерес до своєї дитини як особи.

Із широкої палітри нестандартних форм і методів роботи з батьками в школах проводяться заходи: «Батьківські посиденьки», анкетування «Дітей виховують батьки. А батьків?», цікаві конкурси, оригінальні інсценізації, власні вірші та дружна, творча атмосфера об'єднує вчителів, батьків та дітей,

Допомагає формуванню педагогічної культури батьків, встановленню довіри та співпраці батьківські лекторіїв. «Треба, щоб батьківський колектив продовжував свою роботу і між зборами, щоб він жив таким же активним, творчим життям…», – лише у такому випадку, зазначав В.Сухомлинський, можна організувати дружний цілеспрямований батьківський колектив.

Сучасне життя вимагає від педагогів, батьків, громадськості спрямувати всі сили на те, щоб процеси виховання, навчання, фізичного вдосконалення дітей були поєднані з розумовим, моральним, естетичним розвитком, що в комплексі сприяє формуванню особистості.

Творча спадщина В.О.Сухомлинського переконує нас у різноманітності педагогічних підходів до формування особистості учня. Нині, у період актив­них пошуків ефективних методів вихо­вання гуманістичних цінностей, прак­тична діяльність Василя Олександро­вича є надійним помічником у вирі­шенні цих важливих завдань. І наостанок зазначимо: місія дорослого – вберегти дитину від страждань. Стародавній індійський мудрець твердив: той, хто висушив сльози на обличчі дитини і викликав посмішку на її устах, достойніший зодчого, що спорудив найвеличніший храм.

4.  Розгляд педагогічної ситуації.

           В.О. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві»  писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із школою виховують, а звідси і про єдність їх вимог, передусім — до самих себе. Добитися того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності — це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помилкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічать дітей».

Питання для обговорення

1. Чи погоджуєтеся ви з даною точкою зору?

2. Як ви думаєте, що таке батьківський обов'язок?

3. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім'ї, стосунки між дорослими і дітьми.

(Виступи батьків).

5.  «Батьківська педагогіка» – енциклопедія сімейного виховання.

Наприкінці свого життя В.О.Сухомлинський розпочав роботу над дуже потрібною книжкою - енциклопедією сімейного виховання «Батьківською педагогікою», у якій повинні були висвітлюватися найактуальніші сучасні проблеми виховання дітей у сім'ї, педагогічної освіти батьків і дорослих, соціальної педагогіки. Та не встиг Василь Олександрович підготувати до друку задуману ним працю. Уже після його смерті вдалося зібрати рукописні та деякі надруковані статті й підготувати видання «Батьківської педагогіки».

Педагогічна майстерність В.О.Сухомлинського виявлялася в тому, що звичайні життєві явища, події чи ситуації він умів використовувати як важливі фактори виховного впливу на особистість дитини, перетворювати їх у засоби виховання.

        Великий педагог був справжнім знавцем і дослідником психології людини, він глибоко розумів душу дитини, її переживання, почуття, прагнення і сподівання, досконало знав психологію взаємин батьків і дітей. Він виявив дуже важливу особливість психіки дитини – чим молодший  її вік, тим  вразливіша, сприятливіша вона до виховного впливу, тим легше пробудити в ній благородні почуття, виховати чи перевиховати.

       На яскравих повчальних прикладах із сімейного виховання Сухомлинський показує, як успішно закладаються і міцніють основи моралі в дітей, якщо батьки враховують ці особливості й можливості розвитку психіки ще в  дошкільному віці («Моральні цінності сім’ї»,  «Бережіть душу дитини») і як  несформовані й незакріплені і ранньому дитинстві такі елементарні правила життя і поведінки дитини, як «можна» і «не можна», «треба» і «не треба» і т.д.

         У своїй книзі «Батьківська педагогіка»  педагог веде захоплюючу і хвилюючу розповідь про найважливіший, священний обов’язок батьків щодо своїх дітей, це пристрасний гімн благородній душі дитини, її сподіванням, устремлінням, людському сімейному щастю.

      Педагог нагадує батькам про те, що наймогутнішим знаряддям виховання дітей є особистий приклад батьків, є сердечна турбота матері і батька одне про одного, турбота про дідуся і бабусю, про тих, хто дав життя і навчив вимовляти  перші слова.

      В.Сухомлинський підкреслював, що від того, яким буде слово матері – лагідним, добрим, уважним, розумним, сердечним чи  дратівливим, сварливим, злим – залежить і виховання в дітей почуття відповідальності.

     «Скрізь вас можна замінити іншими працівниками від сторожа ферми до міністра. Але справжнього батька не замінить ніхто…Щастя батьківства і материнства – це не манна небесна, воно не приходить святковим гостем. Воно важке і вистраждане. Воно приходить тільки до тих, хто не боїться одноманітної, багаторічної праці – праці до самозабуття. Складність цієї праці полягає в тому, що, ця праця, являє собою злиття розуму і почуттів  мудрості і любові. Там,  де втрачена ця мудра батьківська і материнська  здатність, там щастя стає маревом» - говорив до батьків відомий усьому світові великий педагог.

         В. Сухомлинський звертається багаторазово до батьків, щоб вони вміли і бажали оберігати своє подружжя від тих тріщин, які трапляються в стосунках між чоловіком і жінкою. Він зазначає: «Умійте творити велике, безцінне духовне багатство подружнього життя – взаємну любов – справжню людську любов, любов красиву і благородну, чесну і відважну. Це сонце, що гріє і світить дітям».

ІІІ.  Підсумок зборів

1.    Інтерактивна вправа «Коло думок».

         Батьки об'єднуються  в три групи, витягують різнокольорові паперові долоні. Учитель пропонує групам на цих долонях закінчити речення: «Я добрий батько, бо...» (одна відповідь на долоні) і передати її іншій групі по колу. Групи, які отримують долоні з висловлюваннями іншої групи, дописують свою пропозицію, не повторюючи думки.  

         Учитель  збирає ці паперові долоні та зачитує написане батьками.

2.     Побажання батькам.

Пам'ятайте, що дитина — це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів, щастя вам і вашим дітям!

Список використаних джерел

1. Байченко С. Щоб не згас інтерес // Поч. Школа – 1999.– № 1.– с.49-51.

2. Батьківські збори. Випуск 3./ Укладач Локтєва А.М.-Х.: Вид. група

3. Покроєва Л. Д., Г.Л. Вороніна Г.Л. Шкільна тріада. – Харків, 2008. – 76 с.

4. Рацул А. В.О. Сухомлинський про сімейно-шкільне та родинне виховання//Наукові записки. – Випуск 78 (1). – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ ДПУ ім. В. Винниченка, 2008. – 276 с.

5. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: Радянська школа, 1978. – 263 с. «Основа», 2012.-288с.- (Серія «Класний керівник»).